Інформація батькам:

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
  з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

• з ким приятелює ваша дитина;
• де проводить вільний час;
• чи не пропускає занять в школі;
• в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

• Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
• Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
• Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
• Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
• Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
• Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
• Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
• Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
  і переймайте чужий.
• Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Поради на період воєнного стану

Пам’ятка для батьків. Як допомогти дитині під час війни, щоб вберегти її емоційний стан

• Наші найменші найбільше вразливі, особливо у цей нелегкий час. Психологи поділилися порадами для батьків, які допоможуть дитині зберегти моральний та емоційний стан.

Пам'ятку для батьків розмістили на фейсбук-сторінці «Дитячий психолог».

— Стадія «шоку» поступово проходить. Ми всі уже знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. У кожного з нас зібрана базова валізка/наплічник/сумка, яку ми беремо із собою переміщаючись в укриття, — йдеться у дописі. — Хтось перевіз дітей в максимально безпечне місце… Хтось створює таке місце вдома…Турбота про емоційний та моральний стан дітей — одне з основних завдань батьків.

Що варто робити під час війни, коли у вас діти:

• Мінімізуйте перегляд новин з дитиною

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

• Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

• Діти потребують тактильності.

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.

Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.

Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.

І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

• Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх — це нормально.

• Прислухайтеся до дітей.

Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

• Спостерігайте за грою дитини.

Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

• Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

• Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку.

Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме — нагадайте про неї. Якщо загубить — дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.

• Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном.

Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми зі старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

• Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

• можна рвати або зминати папір;
• гра в «паперові» сніжки;
• можна «боксувати» м’яку подушку;
• запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
• «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
• ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

Безпека в інтернеті

Для того щоб убезпечити свою дитину від небезпек Інтернету, дотримуйтесь наступних загальних правил його використання:

• Створіть за участю дітей домашні правила користування Інтернетом і вимагайте його неухильного дотримання. Змінюйте його відповідно до віку і запитів дітей.
• Попереджуйте дітей що не слід видавати особисту інформацію в Інтернеті, в тому числі прізвище, ім’я, домашня адреса, номери телефонів, номер школи, адреса електронної пошти, прізвища друзів або родичів, дату народження, фотографії. Нагадуйте, чим це може обернутися. Використовуйте нейтральне екранне ім’я, яке не видає ніяких особистих відомостей.
• Наполягайте на тому, щоб підлітки ставили до відома, якщо хто-небудь в Інтернеті загрожує їм. Ніколи не дозволяйте дітям особисті зустрічі зі знайомими по Інтернету без контролю з боку дорослих.
• Допоможіть захиститися від спаму. Навчіть підлітків не відповідати на небажані листи. Використовуйте фільтри електронної пошти для блокування небажаних повідомлень. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи – музики, комп’ютерних ігор та інших програм – є крадіжкою.
• Розкажіть дітям про правила поведінки в Інтернеті. Діти ні в якому разі не повинні використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям. Будьте уважні до ваших дітей!
• Переконайтеся, що підлітки радяться з вами перед покупкою або продажем чого-небудь в Інтернеті.
• Обговоріть з підлітками азартні мережеві ігри і пов’язаний з ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.
• Підтримуйте рівень безпеки вашого комп’ютера на належному рівні. Якщо ваша дитина краще вас розбирається в програмному забезпеченні, то чому б не доручити йому турботу про безпеку ваших сімейних комп’ютерів?
• Якщо ваші діти пишуть блоги, переконайтеся в тому, що вони не розповідають занадто багато про себе. Проведіть оцінку служби блогів і з’ясуйте, чи забезпечує вона можливість написання особистих блогів, захищених за допомогою паролів. Збережіть адресу блогу вашої дитини і регулярно перевіряйте його.
• Переглядайте інші блоги, відшукуючи позитивні приклади для наслідування для ваших дітей.

Поради батькам на кожний день

Негайне втручання при агресивних проявах

В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

• Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
• Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
• Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);

Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

• Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
• Констатуюче питання («Ти злишся?»);
• Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
• Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
• Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

• Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
• Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
• Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

 Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

 Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

• Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
• Навіювання спокою невербальними засобами;
• Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
• Використання гумору;
• Визнання почуттів дитини.

Кампанія "Уважні батьки"

СПОКУСНИКИ В МЕРЕЖІ: НОВИЙ ВИКЛИК

• Зваблення в мережі

  Спокушання онлайн – це процес, в якому доросла особа (чоловік або жінка) за допомогою Інтернету або телефону будує з дитиною взаємини задля сексуального використання. Це може бути показ порнографічних матеріалів, виманювання інтимних фотографій , змушення створювати відеозаписи сексуального характеру чи навіть вимога сексуального контакту під час зустрічей. Нові технології допомагають кривдникам побудувати інтимні стосунки з дитиною без відома батьків.

  Процес зваблення в мережі – явище складне. Аби досягти своєї мети, кривдник використовує різні техніки маніпуляцій та прикидається іншою людиною, наприклад, занижує свій вік чи змінює стать. Знайомство може починатися з емоційних стосунків, у яких кривдник бере на себе роль хлопця/дівчини та прагне розбудити в дитині почуття закоханості, або менторських взаємин, коли злочинець виступає в ролі людини, котра розуміє, підтримує і вчить дитину.

  Тривалість, інтенсивність контакту та спосіб, у який він протікає, залежить водночас від особистості та потреб кривдника й від потреб і поведінки дитини-цілі.

Поведінка дитини – жертви спокушання

Ви найкраще знаєте, як зазвичай поводиться ваша дитина – її типові реакції, що приносить їй задоволення тощо. Коли ж у поведінці щось змінюється і ви не знаєте причини – це може бути тривожним сигналом. Звертайте особливу увагу на:

• відсторонення, сум, поганий настрій;
• коливання настрою;
• агресивну поведінку;
• надмірну скритність, особливо щодо активності онлайн (дитина приховує екран телефону чи планшета, виходить з кімнати, коли отримує повідомлення тощо);
• зустрічі або бажання зустрічей з незнайомцями, що супроводжуються відмовою говорити на цю тему;
• страх залишити телефон чи планшет хоч на секунду, стрес та надмірні емоційні реакції в ситуації відсутності доступу до Інтернету;
• аутоагресія, думки про самогубство.

Перераховані прояви можуть бути викликані статевим дозріванням підлітка. Але ми радимо придивитися до них в контексті небезпечних стосунків дитини, особливо якщо вони з’явилися несподівано та є інтенсивними.

Пропоную переглянути  відео "Батьківство - це виклик!" 

Дистанційне навчання.
5 гуманних порад батькам під час карантину

Порада 1

Внутрішньо погодитися з тим, що цей досвід тільки збагатить вас і вашу дитину. Адже відомо, що «Заперечує бідний. Стверджує багатий». Як тільки ви дійсно почнете ставитися до дистанційного навчання як до можливості вашої дитини стати більш конкурентною в майбутньому, то і свою роль в цьому процесі ви зможете реалізувати органічніше.

Як то кажуть прийняття — це вже шлях до рішень.

Порада 2

Відтепер у вашому домі має з’явитися два учня: ви і ваша дитина. Разом вам треба не просто «пройти» дистанційне навчання, а «вийти» з нього з новими навичками: планування дня і часу, постановки цілей, відстеження свого прогресу, пошуку в інтернеті, роботи з різними додатками. Крім цього, навчитися ставити запитання вчителю, отримувати на них відповіді, бути в контакті з викладачем, давати і отримувати зворотний зв’язок і будувати відносини з групою в дистанційному режимі. Залежно від віку дитини ваша роль в цьому процесі буде змінюватися.

Порада 3

Спостерігайте, спостерігайте і ще раз спостерігайте. Стільки скільки у вас є часу — спостерігайте за своєю дитиною в цьому процесі. Спостерігайте без критики, а з терпінням і усвідомленістю дорослого. Дистанційне навчання — це унікальна можливість пізнати вашу дитину. Погодьтеся, коли вона в школі, ви не знаєте:

— коли вона краще вчиться днем або після обіду, де її енергія?

— що його мотивує: в який момент він загоряється, а коли здувається?

— що його дратує, коли він готовий все кинути і що він робить, щоб «повернути» себе назад?

— як він взаємодіє з іншими?

— працює він краще в групі або сам?

І ще багато деталей, які допоможуть вам у вихованні особистості, характеру і Духу вашої дитини. Це спостереження — основа для того, щоб почати думати про те «Як я можу допомогти моїй дитині розвинути ту чи іншу якість або навпаки позбутися від пороку, щоб кращі якості його особистості стали його силою».

Дистанційне навчання - це не тимчасове рішення. Воно, як форма, залишиться з нами назавжди

Порада 4

Дайте час собі і дитині і не бійтеся експериментувати. Ми як батьки часто хочемо швидких результатів. Сказали — зробив (ла).

Але якщо ви читаєте вже четверту пораду і перші три відгукуються вам, то просто дайте собі право почекати.

Зміни не відбуваються швидко, якщо ми говоримо про формування знань про себе «який я учень, що я можу?» А дистанційне навчання — найкращий час для цього.

Але не просто чекати, а постійно допомагати дитині, бути разом з ним, виводити його в найближчу зону розвитку. Роль дорослого — вести дитину по його сходах самовдосконалення.

Супер ціна на Xiaomi Mi Smart Band 6. Акція на Rozetka!

Браузерна фентезі гра, що затягуює крутіше за серіали.

Блендер-кавомолка 5в1 за доступною ціною. Виробник Німеччина

Все, про що я пишу, зажадає від вас, як від батьків, ресурсу, терпіння і часу. Це набагато складніше, ніж просто допомогти підключити zoom, нагадати про розклад або перевірити домашнє завдання.

Порада 5

Робіть паузи і поповнюйте свої сили. Якщо ви відчуваєте, що втомилися, відкладіть виховання і допомогу дитині з уроками. Кожна сварка або крик руйнує ваші відносини з дітьми. Щоб пережити один конфлікт і пробачити один одного, треба мати депозит з дев’яти радісних моментів до нього. Навряд чи ми з вами можемо похвалитися таким багажем. Адже саме духовний зв’язок з дитиною — це єдиний фундамент, який допомагає йому в майбутньому приймати удари долі і в складних моментах дорослішання мати внутрішні опори.

Найчастіше мама є товаришем по навчанню у дитини. Для мами суперважливо компенсувати свій ресурс. Дорогі мами, давайте собі право на відпочинок і відновлення!

Батьківство в наш час — колосальний виклик! Але тільки від нас вами залежить, чи пройдемо ми його гідно, виростивши дітей готових до нового світу або так і залишимося в минулому, критикуючи систему, уряд і школу.

Поради від психолога 

Організація освітнього процесу відрізняється від очного навчання дітей у першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ВДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами. Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зарозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде.

Стрес – це не найсприятливіший грунт для розвитку. Для того, щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

• Скласти чіткий розклад/режим

Стабільність і зрозумілість – це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. Адже, саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Розмістіть його на видному місці, намагайтеся  дотримуватися режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

• Організувати робочу зону

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок (обов’язково ввімкнений екран монітору чи телефону та наявні навушники). Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло. Яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

• Організувати форму

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і «переключитися» на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг.

• Робити перерви

Фокус уваги школяра на відеоконференції/уроці 20-30 хвилин. Не більше. Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).

• Братися до виконання домашньої роботи доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити,пограти і перезарядитися.
• Заохочувати спілкування з однолітками.
• Провідна діяльність школярів середніх та старших класів – це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші)звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.
           Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри  онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками.
• Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і читця як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність  вашого сина/дочки погіршилася – НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІСТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переоцінки вимог стосовно дитини.

• Мотивувати і помічати успіхи

Не змушуємо дитину , а мотивуємо! Спробуйте переконати дитину в тому, що система примусу відходить  в минуле. Кожна людина в сучасному світі розуміє ту міру відповідальності за своє життя, яку вона несе. Ніхто не допоможе тобі стати освіченою і успішною  людиною, якщо ти сам не захочеш і не навчишся цього. Дистанційна освіта дає унікальний шанс довести самому собі, чого ти вартий. Але батьки повинні усвідомлювати, що такий рівень відповідальності за своє життя дитина отримує з часом. І головна мета батьків – допомогти своєму школяреві це зрозуміти і створити максимально комфортні умови для того, щоб він зміг оволодіти навичками онлайн-навчання.

          Водночас не забуваймо відзначати ї успіх. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.

Ось такі базові та найнеобхідніші правила,
                 що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.